Definify.com

Definition 2024

забі́ць • ‎(zabícʹ) pf ‎(imperfective забіва́ць)

Conjugation of забіць

perfective aspect
infinitive	забі́ць (zabícʹ)
adverbial	present tense	past tense
	—	забі́ўшы (zabíŭšy)
	present tense	future tense
1st singular (я ‎(ja))	—	заб’ю́ (zabʺjú)
2nd singular (ты ‎(ty))	—	заб’е́ш (zabʺjéš)
3rd singular (ён ‎(jón)/яна́ ‎(janá)/яно́ ‎(janó))	—	заб’е́ (zabʺjé)
1st plural (мы ‎(my))	—	заб’ём (zabʺjóm)
2nd plural (вы ‎(vy))	—	заб’яце́ (zabʺjacjé)
3rd plural (яны́ ‎(janý))	—	заб’ю́ць (zabʺjúcʹ)
imperative	singular	plural
	забі́ (zabí)	забі́це (zabícje)
past tense	singular	plural (мы ‎(my), вы ‎(vy), яны́ ‎(janý))
masculine (я ‎(ja), ты ‎(ty), ён ‎(jón))	забі́ў (zabíŭ)	забі́лі (zabíli)
feminine (я ‎(ja), ты ‎(ty), яна́ ‎(janá))	забі́ла (zabíla)
neuter (яно́ ‎(janó))	забі́ла (zabíla)