Definify.com

Definition 2024

звані́ць • ‎(zvanícʹ) ‎(imperfective, perfective пазваніць)

Conjugation of званіць

imperfective aspect
infinitive	звані́ць (zvanícʹ)
adverbial	present tense	past tense
	зво́нячы (zvónjačy)	—
	present tense	future tense
1st singular (я ‎(ja))	званю́ (zvanjú)	бу́ду звані́ць (búdu zvanícʹ)
2nd singular (ты ‎(ty))	зво́ніш (zvóniš)	бу́дзеш звані́ць (búdzješ zvanícʹ)
3rd singular (ён ‎(jón)/яна́ ‎(janá)/яно́ ‎(janó))	зво́ніць (zvónicʹ)	бу́дзе звані́ць (búdzje zvanícʹ)
1st plural (мы ‎(my))	зво́нім (zvónim)	бу́дзем звані́ць (búdzjem zvanícʹ)
2nd plural (вы ‎(vy))	зво́ніце (zvónicje)	бу́дзеце звані́ць (búdzjecje zvanícʹ)
3rd plural (яны́ ‎(janý))	зво́няць (zvónjacʹ)	бу́дуць звані́ць (búducʹ zvanícʹ)
imperative	singular	plural
	звані́ (zvaní)	звані́це (zvanícje)
past tense	singular	plural (мы ‎(my), вы ‎(vy), яны́ ‎(janý))
masculine (я ‎(ja), ты ‎(ty), ён ‎(jón))	звані́ў (zvaníŭ)	звані́лі (zvaníli)
feminine (я ‎(ja), ты ‎(ty), яна́ ‎(janá))	звані́ла (zvaníla)
neuter (яно́ ‎(janó))	звані́ла (zvaníla)