Definify.com

Definition 2025

зніка́ць • ‎(rabícʹ) ‎(imperfective, perfective знікнуць)

Conjugation of знікаць

imperfective aspect
infinitive	зніка́ць (znikácʹ)
adverbial	present tense	past tense
	зніка́ючы (znikájučy)	—
	present tense	future tense
1st singular (я ‎(ja))	зніка́ю (znikáju)	бу́ду зніка́ць (búdu znikácʹ)
2nd singular (ты ‎(ty))	зніка́еш (znikáješ)	бу́дзеш зніка́ць (búdzješ znikácʹ)
3rd singular (ён ‎(jón)/яна́ ‎(janá)/яно́ ‎(janó))	зніка́е (znikáje)	бу́дзе зніка́ць (búdzje znikácʹ)
1st plural (мы ‎(my))	зніка́ем (znikájem)	бу́дзем зніка́ць (búdzjem znikácʹ)
2nd plural (вы ‎(vy))	зніка́еце (znikájecje)	бу́дзеце зніка́ць (búdzjecje znikácʹ)
3rd plural (яны́ ‎(janý))	зніка́юць (znikájucʹ)	бу́дуць зніка́ць (búducʹ znikácʹ)
imperative	singular	plural
	зніка́й (znikáj)	зніка́йце (znikájcje)
past tense	singular	plural (мы ‎(my), вы ‎(vy), яны́ ‎(janý))
masculine (я ‎(ja), ты ‎(ty), ён ‎(jón))	зніка́ў (znikáŭ)	зніка́лі (znikáli)
feminine (я ‎(ja), ты ‎(ty), яна́ ‎(janá))	зніка́ла (znikála)
neuter (яно́ ‎(janó))	зніка́ла (znikála)