Definify.com

Definition 2024

разбіва́ць • ‎(razbivác’) ‎(imperfective, perfective разбіць)

Conjugation of разбіваць

imperfective aspect
infinitive	разбіва́ць (razbivácʹ)
adverbial	present tense	past tense
	разбіва́ючы (razbivájučy)	—
	present tense	future tense
1st singular (я ‎(ja))	разбіва́ю (razbiváju)	бу́ду разбіва́ць (búdu razbivácʹ)
2nd singular (ты ‎(ty))	разбіва́еш (razbiváješ)	бу́дзеш разбіва́ць (búdzješ razbivácʹ)
3rd singular (ён ‎(jón)/яна́ ‎(janá)/яно́ ‎(janó))	разбіва́е (razbiváje)	бу́дзе разбіва́ць (búdzje razbivácʹ)
1st plural (мы ‎(my))	разбіва́ем (razbivájem)	бу́дзем разбіва́ць (búdzjem razbivácʹ)
2nd plural (вы ‎(vy))	разбіва́еце (razbivájecje)	бу́дзеце разбіва́ць (búdzjecje razbivácʹ)
3rd plural (яны́ ‎(janý))	разбіва́юць (razbivájucʹ)	бу́дуць разбіва́ць (búducʹ razbivácʹ)
imperative	singular	plural
	разбіва́й (razbiváj)	разбіва́йце (razbivájcje)
past tense	singular	plural (мы ‎(my), вы ‎(vy), яны́ ‎(janý))
masculine (я ‎(ja), ты ‎(ty), ён ‎(jón))	разбіва́ў (razbiváŭ)	разбіва́лі (razbiváli)
feminine (я ‎(ja), ты ‎(ty), яна́ ‎(janá))	разбіва́ла (razbivála)
neuter (яно́ ‎(janó))	разбіва́ла (razbivála)