Definify.com

Definition 2024

разбі́ць • ‎(razbíc’) ‎(perfective, imperfective разбіваць)

Conjugation of разбіць

perfective aspect
infinitive	разбі́ць (razbícʹ)
adverbial	present tense	past tense
	—	разбі́ўшы (razbíŭšy)
	present tense	future tense
1st singular (я ‎(ja))	—	разаб’ю́ (razabʺjú)
2nd singular (ты ‎(ty))	—	разаб'е́ш (razabʺjéš)
3rd singular (ён ‎(jón)/яна́ ‎(janá)/яно́ ‎(janó))	—	разаб'е́ (razabʺjé)
1st plural (мы ‎(my))	—	разаб'ём (razabʺjóm)
2nd plural (вы ‎(vy))	—	разаб'яце́ (razabʺjacjé)
3rd plural (яны́ ‎(janý))	—	разаб’ю́ць (razabʺjúcʹ)
imperative	singular	plural
	разбі́ (razbí)	разбі́це (razbícje)
past tense	singular	plural (мы ‎(my), вы ‎(vy), яны́ ‎(janý))
masculine (я ‎(ja), ты ‎(ty), ён ‎(jón))	разбі́ў (razbíŭ)	разбі́лі (razbíli)
feminine (я ‎(ja), ты ‎(ty), яна́ ‎(janá))	разбі́ла (razbíla)
neuter (яно́ ‎(janó))	разбі́ла (razbíla)