Definify.com

Definition 2024

любіць • ‎(ljubíc’)

Conjugation of любіць

imperfective aspect
infinitive	любі́ць (ljubícʹ)
adverbial	present tense	past tense
	лю́бячы (ljúbjačy)	—
	present tense	future tense
1st singular (я ‎(ja))	люблю́ (ljubljú)	бу́ду любі́ць (búdu ljubícʹ)
2nd singular (ты ‎(ty))	лю́біш (ljúbiš)	бу́дзеш любі́ць (búdzješ ljubícʹ)
3rd singular (ён ‎(jón)/яна́ ‎(janá)/яно́ ‎(janó))	лю́біць (ljúbicʹ)	бу́дзе любі́ць (búdzje ljubícʹ)
1st plural (мы ‎(my))	лю́бім (ljúbim)	бу́дзем любі́ць (búdzjem ljubícʹ)
2nd plural (вы ‎(vy))	лю́біце (ljúbicje)	бу́дзеце любі́ць (búdzjecje ljubícʹ)
3rd plural (яны́ ‎(janý))	лю́бяць (ljúbjacʹ)	бу́дуць любі́ць (búducʹ ljubícʹ)
imperative	singular	plural
	любі́ (ljubí)	любі́це (ljubícje)
past tense	singular	plural (мы ‎(my), вы ‎(vy), яны́ ‎(janý))
masculine (я ‎(ja), ты ‎(ty), ён ‎(jón))	любі́ў (ljubíŭ)	любі́лі (ljubíli)
feminine (я ‎(ja), ты ‎(ty), яна́ ‎(janá))	любі́ла (ljubíla)
neuter (яно́ ‎(janó))	любі́ла (ljubíla)